Була 6:14 ранку, середа.
Вона сиділа нерухомо на краю ліжка, обома руками тримаючись за шию. Її щелепа була зціплена, а по щоках мовчки котилися сльози.
«Я не можу повернути голову», — прошепотіла вона. — «Ані на міліметр».
Цей знайомий кошмар вдарив знову — повний спазм шийного відділу. Шия, тверда як шматок дерева. Болючі тригерні точки, що глибоко засіли між лопатками. Той тупий, невблаганний біль біля основи черепа, який уже віщував ще один зіпсований день.
Ранки Олени перетворилися на ритуал страждань. Відчайдушні спроби покрутити головою, щоб «розблокувати» те, що не піддавалося. Гарячий душ у надії, що хоча б тепло зробить те, чого не зміг зробити сон. Ібупрофен. І та тиха надія, що, можливо, сьогодні все нарешті буде інакше.
Але дива ніколи не ставалося.
А я просто стояв поруч.
Абсолютно безпорадний.
Мануальний терапевт, який навіть не міг допомогти власній дружині почати ранок без болю.
Я випробував усе, чому мене вчили роками. Мануальне вправлення шийних хребців. Тракційну терапію (витягування). Сильні протизапальні препарати.
Ми витратили понад 60 000 гривень на новий «ортопедичний» матрац, який обіцяв ідеальне вирівнювання хребта.
Я купував їй найдорожчі пухові подушки, потім пір'яні, наївно думаючи, що натуральні матеріали якось допоможуть. Ми навіть спробували ті звичайні прямокутні подушки з «піни пам'яті» (memory foam), які зараз так усі нахвалюють. Але вони виявилися найгіршими — тверді, як цеглина, абсолютно не підлаштовувалися під тіло, нуль ергономіки. Просто ще один інноваційний спосіб остаточно угробити свою шию.
Нічого не давало результату довше, ніж на кілька ночей.
Інші хвалені «експерти» теж не врятували ситуацію:
Її масажист-фізіотерапевт? Призначив їй вправи на розтяжку шиї та глибокий масаж тканин двічі на тиждень по 1500 гривень за сеанс. Полегшення тривало рівно стільки, скільки займала дорога на авто додому.
Лікар-невролог? Накачав її міорелаксантами, через які вона ходила млява і абсолютно розбита до самого обіду.
Хірург-ортопед? Запропонував зробити зрощення двох шийних хребців — операцію вартістю понад 150 000 гривень, яка в 42% випадків закінчується невдачею і ускладненнями.
Того ранку моє терпіння остаточно увірвалося.
Я не збирався спокійно дивитися, як кохана жінка перетворюється на аптечного зомбі.
Я не збирався дозволяти якомусь хірургу використовувати її шийний відділ хребта як спонсора для покупки його нового елітного авто.
Я оголосив війну всьому, що, як мені здавалося, я знав про хронічний біль у шиї.